Акторка Вікторія Білан, відома за серіалом «Розтин покаже» на ICTV2, нещодавно відсвяткувала 48-річчя. В інтерв’ю вона розповіла про найважчі випробування у житті, перший рік материнства, зйомки із сином Яремою та звільнення з улюбленого театру.
— Вікторія, як ви з малою дитиною переживаєте постійні тривоги?
— Ми живемо в будинку знайомої, під Києвом, у неї є підвал і це зручно. Здебільшого атаки відбувається вночі, тоді я кутаю Ярему, і ми швидко біжимо вниз. Ми живемо в такому місті, де все, що летить на Києв, летить мимо нас. Але все рівно це не можна порівнювати з Соломʼянкою, де я жила ще вагітною. Памʼятаю, як бігала в укриття з девʼятого поверху, потім через два будинки, щоб добратись до паркінгу. А в цей час над головою все вибухало.
— Не думали поїхати з сином з країни?
— Я би і рада поїхати, але мені треба працювати, щоб забезпечувати себе та сина. Нам немає на кого розраховувати, фінансової подушки, тому і працюю як скажена. Навіть, не було часу відновитися, насолодитися материнством.
— А на що ви розраховували?
— У мене була сімʼя, чоловік, я була спокійна. Знала, що Володимир буде нас забезпечувати, і ми про це говорили. Ми будували дім і планували, що з пологового я з дитиною поїду прямо туди. Але… все сталося не так.
— Володимир допомагає зараз матеріально?
— Вже три місяці від нього немає коштів. Спочатку він казав, що буде давати в місяць 15 тисяч — наче цього має вистачити. А ще зазначав: ну ти ж працюєш, от будемо порівну вкладати. Тепер зовсім перестав. Я так розумію, що він образився на моє інтервʼю, де я розповіла все, як є. Але побачимо, як далі буде…
— Але ви довго мовчали.
— Всю вагітність стиснувши зуби! Виливала біль тільки в свої вірші. Я мовчала і коли народила. Але всьому є межа. Я довго намагалася зберегти сімʼю, пробачала, а потім чула про себе від нього нісенітниці. Типу: “Я повертався, тому що вона погрожувала покінчити життям”. Я питала Володимира: “Ти це серйозно?! Ти молив мене, щоб я пробачила, а зараз…” Чи заявляти, що я йому також зраджувала. Це маніпуляція. Якби він публічно вибачився і подякував за сина… Але він досі вважає, що нічого поганого не зробив. Коли я мовчала, його все влаштовувало, але коли я стала говорити…
— Ви зізнавались, що не впізнаєте в поведінці колишнього чоловіка.
— Він навіть речення складає не так, як завжди. Змінилася його манера розмовляти — і я не знаю цю людину. Мені його тато каже: я не розумію, що з ним сталось. Навіть, коли він пішов з сімʼї, сказав моєї подрузі, що він хотів дитину тільки від цієї жінки.
— Як Ярема реагує на батька?
— Він позитивний, всім посміхається. Але, коли ми разом, звичайно, проситься до мене.
— Хто обрав йому таке красиве імʼя?
— Це я його назвала. Перед пологами Володимир сказав, що хоче зі мною піти на УЗД, побачити сина. Ми вже півроку тоді були не разом. Він хотів назвати сина Нестором, я сказала, що вже вирішила з імʼям і назвала його лише в пологовому — Ярема. Я зробила єдину помилку — на першому місяці вагітності треба було подати на розлучення і не записувати його батьком Яреми. Тоді б в нього не було можливості маніпулювати сином, бо зараз він весь час ставить мені якісь умови.
Хоча іноді мені шкода, що ні йому, ні мені не вистачило мудрості завершити нашу історію красиво.
— Відомо, що у пʼятому сезоні “Розтин покаже” ви знімалися вже вагітною.
— Так. Ми закінчили знімати 16 вересня, а 5 жовтня я народила. Мала народити через місяць, але далися взнаки нерви під час вагітності. На зйомках ми приховували мій живіт, вигадували костюми. Я-то бачу, що видно, а сценаристи лише в кінці прописали, що я повідомляю коханому про вагітність. Коли мене запрошували на шостий сезон, то моя героїня вже народила і нам, навіть, запропонували зніматись з Яремчиком. Він грає нашого з Ігорем сина. До речі, дуже гарно поводиться на зйомках.
— Гадаєте, стане актором?
— Йому обирати. Я гадала, що і донька буде акторкою, але так не сталось. Я не наполягаю. Просто буду давати можливість, як і доньці, пробувати себе в усьому. Єдине, на чому я наполягла для доньки — закінчити музичну школу і вивчити англійську. Тепер пише пісні, працює в іноземній компанії і дякує мені за все.
— Ви також чудово співаєте.
— Як моя мама, бабуся та тато. Мама з дитинства мене вчила співати багатоголосся, так що у мене ідеальний слух.
— У 2006 році ви, навіть, зайняли призове місце на пісенному конкурсі у Москві. Це вам допомогло якось?
— Я зайняла третє місце, конкурс проходив в Олімпійському. Памʼятаю, що на всі тури — відбірковий, перший, другий, півфінал, фінал — могла прилетіти у москву на один день: виступила і додому. Бо моїй доньці було лише півроку, і я її ще годувала. Може, якби я погодилась на умови організаторів, мені це чимось допомогло. Вони пропонували за півроку зробити з мене зірку, але треба було заплатити 375 тисяч долларів. У мене, звичайно, таких коштів не було. Тоді мені сказали, що можуть їх вкласти самі, але я маю обслуговувати, кого вони скажуть. Я відповіла, що це точно не про мене. Тоді я дала собі слово спочатку зробити карʼєру в кіно.
— Пізніше ви були однією з популярних акторок Театру імені Лесі Українки. За що вас звільнили?
— Через те що я активно підтримувала Майдан: ходила туди, носила гуманітарну допомогу. У той час головним режисером був Михайло Резнікович, 2012-2013-ті роки. Мені дуже не подобалося, що всі театри закрилися, коли на Майдані вибухало, а наш давав комедії… Я почала переходити на українську мову, заходила у театр зі словами “Слава Україні!”, носила вишиванку. Головрежу це все не подобалось, і він сказав, що такі люди в театрі не потрібні. Я тоді дуже страждала, бо дуже любила цей театр і у мене вже зʼявилось кохання.
— Саме там ви познайомились з Ращуком?
— Так, він ще у студентстві, з другого курсу грав у виставах Резниковича. Після закінчення університету прийшов у Театр ім. Лесі Українки, і ми були разом задіяні в одній роботі, де довелось довго дивитись очі в очі, потім пішли флюїди. Він довго за мною ходив, я все відмовляла, казала, що набагато старша за нього. А він: “Ти ніколи не пошкодуєш, буду любити тебе все життя”. Врешті, я “зламалась”: ми почали жити разом, а за 2 роки одружились. Весь цей час я не шкодувала, жодного разу він не згадав про вік, все було добре. Якби у нас хоч щось відбувалось за ці роки… Все зламалося, коли він зрадив. Я дізналась про зраду, почались розмови, Володя плакав, дзвонив тій жінці при мені і казав, що залишається з дружиною. А потім… Це все стало для мене страшенним ударом. В той момент, коли він мав мене захищати, він просто втік і морально мене катував. Я бувало плакала, а він: “Мені байдуже, у мене до тебе ніякої емпатії немає”.
— Про що ви мрієте напередодні дня народження?
— Хотіла випустити збірку своїх віршів, але забракло часу, не встигла. Тому скоріше це буде на річницю Яремчика. У нього зараз лізуть зубки, тому погано спить, ночами я часто пишу вірші, вдень зайнята на зйомках або у своєму театрі.
— А для себе, особисто?
— Я не вмію жити без любові. Це настільки комфортно, коли ти любиш і люблять тебе. Ще мрію про день, коли мене перестануть морально катувати. Мрію про велику цікаву роль в кіно, відчуваю, що можу більше. Планую займатись своїм театром, де відновила виставу “Дружини”. Мрію про гастролі, щоб заробити гроші на добудову будинку, де ми будемо жити. Через два місяці сину вже рік! Знаєте, інколи мене накриває, бо я не розумію, навіщо мені таке випробування. Але з іншого боку, в моєму житті зʼявилось стільки прекрасних людей. І головне моє щастя — мої діти, Катруся і Ярема.
