ICTV2 зняв нову 4-серійну історію «Дільничний з ДВРЗ. Повітряна тривога», в якому глядачі знову побачать своїх улюблених героїв — Сергія Бондаря та Петра Дзюбу. Тільки тепер тут події розповідатимуть про сьогодення українців і життя дільничних у часи справжньої війни.
Виконавець головної ролі народного детективу В’ячеслав Довженко розповів, чи зміниться життя Бондаря та Дзюби, що змушує його зараз не розслаблятися, а також про своє ставлення до рашистів.
Вʼячеслав Довженко про підсумки року та роботу
— В’ячеславе, у цей час всі зазвичай підбивають підсумки року. Яка подія у вашому особистому житті стала найважливішою для вас цьогоріч?
— Я при роботі, ми випустили в Театрі на Подолі прем’єру – виставу «Хазяїн», знімаємо чотири серії «ДВРЗ. Повітряна тривога» для ICTV2. Наш фільм «Обмін» вийшов у прокаті в Японії. Все професійне.
— Ви, як завжди, весь у роботі?
— Весь у роботі.
— Тоді, якщо говорити про ваше творче життя, який з проєктів, можливо, ще раз дав усвідомлення, що все, що ви робите, – недаремно? Бо у всіх нас, мені здається, є думки: все, що я тут роблю, не таке вже й важливе, як те, що роблять військові на передовій. Якесь знецінення своєї роботи.
— Наші військові, безсумнівно, роблять надважливі речі. Я не можу це навіть протиставляти. І те, що ми робимо тут, що у нас є така можливість, це все завдяки їм. Головне – не забувати їм допомагати. Бо багато людей зараз холонуть до нашої ситуації і якось дуже швидко звикають до комфортного життя. Навіть попри те, що іноді «прилітає», люди все одно комфортно себе почувають.
Вже забулося, як було страшно, коли все було дуже близько. Але завдяки тому, що наші військові відсунули ворога якомога далі від нас, багато людей розслабилися. Не можна розслаблятися. Треба завжди про це пам’ятати і допомагати максимально, чим можемо. Бо як би ми не називали свої речі важливими, — що ми робимо український контент, що українському глядачеві, і військовим в тому числі, це потрібно, — найважливіше роблять військові. Це факт.
Вʼячеслав Довженко про те, що мотивує нині триматися
— Що вас змушує не розслаблятися? Донати, візити до військових, спілкування з ними?
— Я і систематично спілкуюся, і допомагаю, і зустрічі організовуємо. Це не залежить від того, що тобі про це нагадують. Все залежить від тебе особисто. Я розумію психологію людей, які від цього тікають і закриваються. Вони просто втомилися від того перманентного стану, в якому ми живемо. Але ж ми в ньому живемо, це реальність, і треба це прийняти як даність. Коли війна, дай боже, закінчиться, тоді можна буде думати про якийсь комфорт. А зараз комфорт не на часі. Я так думаю.
— Раніше ви казали, що все ж таки намагаєтеся думати наперед.
— А зараз якраз навпаки. Це та переоцінка, яка прийшла після 24 лютого, що думати наперед взагалі смішно. Зараз ціную жити одним днем. І стільки цікавого для себе відкриваю, коли розумію, що знаходжуся тут і зараз, а не завтра. Тому що завтра може і не настати. Отака парадоксальна правда. Тому цінувати треба кожен день, який ти проживаєш.
Все, що наперед – це, скажімо, інвестиції. А інвестиції в завтрашній день – це добро, яке ти людям робиш особисто або своєю роботою. Якщо ти робиш все максимально чесно, тоді ця інвестиція завтра запрацює. А якщо ти лежачий камінь, то нічого й не відбудеться.
Также по теме: "Те, що рятувало на початку, — шалений оптимізм на «2−3 тижні» — пройшло": зірка «Дільничного з ДВРЗ» Вʼячеслав Довженко про життя під час великої війни Рекомендация от сердца: Вячеслав Довженко рассказал о фильмах, которые поразили его Телеканал ICTV2 начал съемки иронического детектива «ДВРЗ. Воздушная тревога»Вʼячеслав Довженко про те, як це — грати окупанта та ідеологію рашизму
— У нашумілому фільмі «Буча» ви зіграли головного антагоніста, керівника московського військового підрозділу. Актори, які нині грають окупантів чи зрадників, говорять, що намагаються знайти для себе якесь виправдання своєму герою, чому він так робить. Чи є у вас виправдання вашому герою, чому він прийшов у нашу країну вбивати?
— У мене немає виправдання цьому герою. Мій мотив — зіграти цю роль для того, щоб показати, як фашизм руйнує таку істоту, як людина. Вона навіть несе загрозу для близьких, з якими поруч живе. Оця їхня «скрєпна» ідеологія абсолютно ідентична фашистській ідеології, і рашизм вже офіційно визнаний як нове явище фашизму.
Оце була моя задача. Тому яке тут має бути виправдання? Це історія про певну місію.
До такого матеріалу треба підходити відповідально і максимально чесно. Що я можу як актор зі свого боку пообіцяти? Що я максимально чесно і відповідально до цього підходжу, що я не дозволю собі якихось аморальних речей або того, що не є правдивим фактом. Показати всю реальність – це, напевно, і є задача. Моєю особистою задачею було показати ідеологію рашизму, як вона руйнує зсередини навіть ту істоту, в якій ця ідеологія сидить. Наскільки в мене це вийшло, не знаю, це вже судити глядачам і критикам.
Вʼячеслав Довженко про зміни Бондаря та Дзюби в «ДВРЗ. Повітряна тривога»
— Зараз йдуть зйомки «ДВРЗ. Повітряна тривога». Тепер ваш Сергій Бондар та Петро Дзюба, якого грає Віталій Іванченко, «живуть», як і всі ми, в умовах війни. Що міняється у їхньому житті?
— З кінокомпанією Mamas Film Production ми знімаємо вже другий проєкт під час повномасштабного вторгнення. Спочатку відзняли проєкт під робочою назвою «Рубан». Це цікава історія про психолога, такого собі українського Шерлока Холмса. Наскільки це вийде у готовому продукті, побачимо.
А зараз з телеканалом ICTV2 запустили чотирисерійну історію «ДВРЗ. Повітряна тривога». Взагалі в самих героях нічого не змінилося. Бондар як був вічним одиноким капітаном, так і є. Дзюба як був його напарником, трішки кумедним, зі своєю історією, так і є. Змінилися обставини і реалії, в яких вони перебувають.
— Читала, що Бондарю доводиться тісно співпрацювати з контррозвідниками. Ви вже вивчили роботу контррозвідки?
— Тут же не документальна історія. Вона не є настільки реальною, що нам був би потрібний консультант-контррозвідник. Це наша абсолютна фантазія в рамках нашого формату. Ми не брешемо, просто не заглиблюємося в деталі, у нас більш художнє рішення оказій, в які ми потрапляємо.
